Газета "Життя. Історії" на порталі Storriss
Передплата онлайн: https://peredplata.ukrposhta.ua/

Убога хатина світила розбитими вікнами, двір і город заростали бур’янами. Тоня припинала в тих бур’янах худобину...

Ця історія цілком реальна і трапилась зі мною років 15 тому, але я досі шукаю відповіді на запитання...

Для лейтенанта це перший розстріл, і йому було страшно. Його кидало в піт...

…Маленький Іванко сидів на підвіконні й дивився на дорогу. Може, з’явиться татусь, він так за ним сумує.

Іде Стасько з косовиці. Кепка набік, сорочка розстібнута, за спиною мотокоса похитується.

Лихо, що осіло в Україні, нищить добротні простори рідної землі.
Не розплющуючи очей, вона теж чула, як місто здригається від ворожих «шахедів». Загроза здавалась реальною, як ніколи.

Анна дуже любила свою маму. Вона сама була для мами цілим світом.

Старші люди завжди тішились появі першої трави. Вони казали: «От би дожити до зеленої травички!»

Мені треба було провести виховну бесіду із Сергієм та його батьками...

Про неї на роботі різне кажуть. Непривітна, мовляв, байдужа, сувора, навіть зла.

Де його тепер знайдеш, де зустрінеш у цьому віці кохання?

З двома непідйомними торбами Настя ледве заштовхалася в автобус...

Хочу розповісти про одну жінку, її звати Олеся. Зозуля накувала їй 63 роки. Життя прожите, промайнули літа, а спогади лишилися.

– Я думала, ти хоч щось пам’ятаєш… А нашу маму Віру пам’ятаєш? А сиротинець? ...

Тридцять п’ять років – не такий уже й пізній вік, щоб можна було зневіритися в людях, але Оксана не раз розчаровувалась, серйозно, глибоко.

Світлана поспішала на святкову лінійку з нагоди останнього дзвоника...

– Ти як більше любиш – одразу гірку правду чи мовчатимеш, поки вони самі не дізнаються?

Від любові до ненависті – один крок! І це – свята правда!